Παράτησα τη Διεθνή Αμνηστία στην Ουκρανία. Αυτή είναι άλλη μια απώλεια που μου κόστισε ο πόλεμος. Αγαπημένη δουλειά, 7 χρόνια ζωής, σχέδια για το μέλλον, και τους τελευταίους 5 μήνες – επίσης κύκλος διάσωσης με τη μορφή εργασίας ανθρωπίνων δικαιωμάτων προς όφελος της πατρίδας κατά τη διάρκεια του πολέμου. Τα πάντα έπεσαν στον τοίχο της γραφειοκρατίας και του φραγμού των κωφών. Αγγλικά δεν είναι, αλλά αν δεν ζεις σε μια χώρα στην οποία έχουν εισβάλει εισβολείς και την διαλύουν, μάλλον δεν καταλαβαίνεις πως είναι να καταδικάζεις τον αμυντικό στρατό. Και δεν υπάρχουν λέξεις σε καμία γλώσσα που να είναι σε θέση να το παραδώσουν σε κάποιον που δεν έχει νιώσει αυτόν τον πόνο.
Ακόμα και χθες, είχα μια αφελής ελπίδα ότι θα μπορούσα να διορθώσω τα πάντα. Τι θα κάνουμε τουλάχιστον 200 συναντήσεις και πάλι θα εξηγήσουμε, θα επικοινωνήσουμε, θα φέρουμε τη γνώμη σας. Και αυτό το κείμενο θα διαγραφεί και θα αντικατασταθεί από άλλο. Σήμερα συνειδητοποίησα ότι αυτό δεν συμβαίνει.
Μπήκα στη Διεθνή Αμνηστία στην Ουκρανία πριν από σχεδόν 7 χρόνια γιατί καταρχάς μοιράστηκα τις αξίες της οργάνωσης. Η Διεθνής Αμνηστία είναι πάνω από 10 εκατομμύρια άνθρωποι παγκοσμίως και εκατοντάδες ακτιβιστές και ακτιβιστές στην Ουκρανία, είναι ένα εργαλείο επιρροής στις χώρες, την εξουσία και την αντίληψη των ανθρώπων για διάφορα κοινωνικά προβλήματα σε όλο τον κόσμο. Αυτή η οργάνωση έχει απίστευτα ισχυρούς ακτιβιστές και ακτιβιστές ανθρωπίνων δικαιωμάτων και ακτιβιστές που κινούν τον ήλιο και τους πλανήτες για να προστατεύσουν τα ανθρώπινα δικαιώματα στα πιο απομακρυσμένα μέρη
Η Διεθνής Αμνηστία εργάζεται στην Ουκρανία για περισσότερα από 30 χρόνια, από την ανεξαρτησία της χώρας μας. Κατά τη διάρκεια των εργασιών μας στην οργάνωση, η ομάδα μας έχει κάνει πολλή δουλειά προς όφελος της κοινωνίας: διερευνήσαμε και καταγράψαμε παραβιάσεις ανθρωπίνων δικαιωμάτων στην κατεχόμενη Κριμαία, τεκμηριώσαμε εγκλήματα που διαπράχθηκαν κατά τη διάρκεια της Επανάστασης της Αξιοπρέπειας και απαιτήσαμε (και συνεχίζουν εσείς) Magati) την αποτελεσματική τους έρευνα, αγωνίστηκαν για την ασφάλεια για θύματα ενδοοικογενειακής βίας, δαπανήθηκαν εκστρατείες για την επικύρωση της Σύμβασης της Κωνσταντινούπολης της Ουκρανίας, ασχολούνται με την εκπαίδευση των ανθρωπίνων δικαιωμάτων, την ανάπτυξη του ακτιβισμού και το κίνημα
Όλα αυτά τα χρόνια, εκτιμήσαμε, ειλικρινά, ανοιχτά και αμείλικτα αγωνιστήκαμε για την τήρηση των ανθρωπίνων δικαιωμάτων. Επιδιώξαμε μεταρρυθμίσεις από την κυβέρνηση της Ουκρανίας, και από τη διεθνή κοινότητα – δέουσα προσοχή στην Ουκρανία και απαραίτητη υποστήριξη.
Από την αρχή της πλήρους κλίμακας επιθετικότητας, δεν έχουμε πάψει να δίνουμε έμφαση στις παραβιάσεις των ανθρωπίνων δικαιωμάτων και του διεθνούς ανθρωπιστικού δικαίου που διέπραξε η Ρωσία, η χώρα που επιτιθέμενη. Καταγράφουμε διεξοδικά αυτές τις παραβιάσεις και βρίσκονται στο επίκεντρο πολλών ακροάσεων δικαστηρίων και θα βοηθήσουν να προσαχθούν οι υπεύθυνοι ενώπιον της δικαιο Για παράδειγμα, είμαι πεπεισμένος ότι η έρευνά μας για την επίθεση στο Δραματικό Θέατρο στη Μαριούπολη θα αποτελέσει ουσιαστικό στοιχείο και θα βοηθήσει στην τιμωρία των δραστών αυτού του τρομερού, απάνθρωπου εγκλήματος. Και σε σχεδόν 6 μήνες, έχουμε δημοσιεύσει μια σειρά από ενδελεχείς και ποιοτικές μελέτες.
Θέλω να επικεντρωθώ σε αυτό επειδή είναι σημαντικό. Δεν έχει να κάνει με διεθνείς ή τοπικές οργανώσεις ανθρωπίνων δικαιωμάτων όχι fíksuvali ενέργειες των ουκρανικών ενόπλων δυνάμεων. Η αρχή της ανεξαρτησίας και της αμεροληψίας σε τέτοιο έργο είναι σημαντική, άλλωστε, γι’ αυτό υπάρχουν διεθνείς και εθνικές οργανώσεις ανθρωπίνων δικαιωμάτων. Αλλά σε τόσο σημαντικές αναφορές, που δημοσιεύονται τέτοια ώρα και σε αυτό το πλαίσιο, δεν μπορούν να υπάρχουν δεδομένα για την άλλη πλευρά του πολέμου, για το ποιος ξεκίνησε αυτόν τον πόλεμο.
Εμείς, από την πλευρά του ουκρανικού γραφείου, τονίζουμε συνεχώς ότι το δελτίο τύπου, που εξέδωσε η οργάνωση στις 4 Αυγούστου, έπρεπε να διερευνήσει τουλάχιστον δύο πλευρές και να λάβει υπόψη τη θέση του Υπουργείου Άμυνας της Ουκρανίας. Όπως σημειώσαμε, οι εκπρόσωποι της Διεθνούς Αμνηστίας στράφηκαν τελικά στο Υπουργείο Άμυνας ζητώντας αντίδραση, αλλά έδωσαν πολύ λίγο χρόνο για να απαντήσουν. Ως αποτέλεσμα αυτού, αν και άθελά του, η οργάνωση δημιούργησε υλικό που ακούστηκε σαν υποστήριξη ρωσικών αφηγήσεων. Επιδιώκοντας την προστασία των πολιτών, αυτή η μελέτη αντ’ αυτού έχει γίνει εργαλείο ρωσικής προπαγάνδας.
Τις τελευταίες ημέρες, οι συνάδελφοί μου και εγώ διεξάγουμε ενεργά εργασίες διευκρίνισης εντός του οργανισμού. Μίλησα με εκπροσώπους της Αμνηστίας από δεκάδες χώρες του κόσμου για να ακουστεί η θέση της Ουκρανίας και των Ουκρανών. Επίσης, έχω μιλήσει επανειλημμένα με την ανώτερη διοίκηση, η οποία δυστυχώς σε αυτή την κατάσταση δεν έχει κάνει τα κατάλληλα μέτρα για την προστασία των συμφερόντων των ανθρώπων για τους οποίους εργάζεται η οργάνωση και ολόκληρου του κινήματος ανθρωπίνων δικαιωμάτων. Εκτός από την έλλειψη κατάλληλης αντίδρασης, αγνοήθηκε η μεγάλη ακτιβιστική πρωτοβουλία ανθρώπων που αγανακτούν από αυτό το δελτίο τύπου.
Με πληγώνει που το παραδέχομαι, αλλά η ηγεσία της Διεθνούς Αμνηστίας και εγώ χωρίσαμε με πολύτιμο τρόπο. Έτσι αποφάσισα να φύγω από την οργάνωση. Πιστεύω ότι οποιαδήποτε δημόσια υπηρεσία πρέπει να γίνεται εντός τοπικού πλαισίου και με γνώμονα τις συνέπειες. Το σημαντικότερο, είμαι πεπεισμένος ότι η έρευνά μας πρέπει να γίνει σχολαστικά και με γνώμονα ανθρώπους των οποίων η ζωή συχνά εξαρτάται άμεσα από τα λόγια και τις πράξεις διεθνών οργανισμών.
Πηγαίνω με την ελπίδα ότι εμείς – Ουκρανοί και Ουκρανοί, εκπρόσωποι και εκπρόσωποι της κοινωνίας των πολιτών με τις ενέργειες και την ενεργό θέση μας θα μπορέσουμε να αλλάξουμε τη στάση της διεθνούς κοινότητας απέναντι στην Ουκρανία. Θα είμαστε σε θέση να μετακινήσουμε διεθνείς οργανισμούς, να τους κάνουμε πιο ανθρώπινους, πιο ευέλικτους και ικανούς να ανταποκριθούν αποτελεσματικά στις κρίσεις όχι μόνο στην Ουκρανία, αλλά σε όλο τον κόσμο: όπου δικτατορίες και δεσποτίες επιδιώκουν να αρπάξουν ελεύθερους ανθρώπους με τη βία.
=========================================================================================================
Я звільняюсь з Amnesty International в Україні. Це – ще одна втрата, яку мені принесла війна. Улюблена робота, 7 років життя, плани на мабутнє, а останні 5 місяців – ще і рятівний круг у вигляді правозахисної роботи на благо рідної країни під час війни. Все розбилося об стіну бюрократії та глухого мовного бар’єру. Справа не в англійській, а в тому, що якщо ти не живеш у країні, в яку вдерлися окупанти та рвуть її на шматки, тобі, напевно, не зрозуміти, що ж тут такого – засудити армію захисників. І немає слів у жодній мові, які здатні це донести до того, хто не відчув цього болю.
Навіть ще вчора у мене була наївна надія, що я зможу все виправити. Що ми проведемо хай хоч 200 нарад і все-таки пояснимо, достукаємось, донесемо свою думку. І той текст буде видалено, а замість нього з’явиться інший. Сьогодні я зрозуміла, що цього не станеться.
Я доєдналась до Amnesty International в Україні майже 7 років тому, тому що в першу чергу розділяла цінності організації. Міжнародна Амністія – це понад 10 млн людей в усьому світі та сотні активістів та активісток в Україні, це інструмент впливу на країни, на владу і сприйняття людьми різних соціальних проблем у світі. Ця організація у своєму складі має неймовірно сильних правозахисників та правозахисниць, активістів та активісток, які рухають сонце і планети для захисту прав людини у найвіддаленіших куточках світу.
Amnesty International працює в Україні вже понад 30 років, з часів становлення незалежності нашої країни. За час роботи в організації наша команда зробила величезну роботу на користь суспільства: ми досліджували та фіксували порушення прав людини в окупованому Криму, документували злочини, вчинені під час Революції Гідності, та вимагали (і продовжуємо вимагати) їх ефективного розслідування, боролись за безпеку для постраждалих від домашнього насильства, проводили кампанії за ратифікацію Україною Стамбульської конвенції, займались освітою з прав людини, розвитком активізму та правозахисного руху в Україні.
Протягом цих років ми ціннісно, щиро, відкрито і невпинно боролись за дотримання прав людини. Ми добивались від уряду України реформ, а від міжнародної спільноти – належної уваги до України та необхідної підтримки.
Від початку повномасштабної агресії ми не перестаємо наголошувати на порушеннях прав людини та міжнародного гуманітарного права, здійснених росією, країною-агресором. Ми ретельно документуємо ці порушення, і вони ляжуть в основу численних судових розглядів і допоможуть притягнути винних до відповідальності. Наприклад, я переконана, що наше дослідження атаки на Драматичний театр у Маріуполі стане вагомим доказом та допоможе покарати винних у цьому жахливому, нелюдяному злочині. І за майже 6 місяців ми опублікували цілу низку скрупульозних та якісних досліджень.
Хочу закцентувати на цьому, бо це важливо. Мова не йде про те, щоб міжнародні чи локальні правозахисні організації не фіксували дії українських збройних сил. Принцип незалежності та безсторонності у такій роботі важливий, зрештою, саме для цього існують міжнародні і національні правозахисні організації. Але у таких важливих звітах, які публікуються у такий момент та у такому контексті, не може не бути даних про другу сторону війни, про того хто розпочав цю війну.
Ми, з боку українського офісу, постійно наголошували, що прес-реліз, який організація випустила 4 серпня, мав як мінімум дослідити дві сторони та врахувати позицію Міноборони України. Як ми зазначали, представники Amnesty International врешті звернулись до Міноборони з проханням про реакцію, але дали дуже мало часу на відповідь. У результаті цього, самі того не бажаючи, організація створила матеріал, який прозвучав як підтримка російських наративів. Прагнучи захистити цивільних, це дослідження натомість стало інструментом російської пропаганди.
За останні декілька днів ми з колегами активно проводили роз’яснювальну роботу всередині організації. Я говорила з представниками Amnesty з десятків країн світу, щоб позицію України та українців було почуто. Також я неодноразово говорила з вищим керівництвом, яке, на жаль, в цій ситуації не здійснило належних кроків аби захистити інтереси людей, на чиє благо працює організація і весь правозахисний рух. На додачу до відсутності належної реакції, відбулось ігнорування великої активістської ініціативи людей з усього світу, яких обурив цей прес-реліз.
Мені боляче це визнавати, але ми з керівництвом Amnesty International розійшлись ціннісно. Тому я прийняла рішення залишити організацію. Я вважаю, що будь-яка робота на благо суспільства має бути зроблена з урахуванням локального контексту і з продумуванням наслідків. А головне, я переконана, що наші дослідження мають робитись скрупульозно і з думкою про людей, чиє життя часто напряму залежить від слів і вчинків міжнародних організацій.
Я йду зі сподіванням, що ми – українці і українки, представники і представниці громадянського суспільства своїми діями та активною позицією зможемо змінити ставлення міжнародної спільноти до України. Ми зможемо зрушити міжнародні організації, зробити їх більш людяними, більш гнучкими та здатними ефективно реагувати на кризи не лише в Україні, але і у всьому світі: там, де диктатури та деспотії прагнуть силою захопити вільних людей.
